Тетяна Проскурня, адвокат, керуючий партнер
Адвокатське об’єднання «ГРУПА БІЗНЕС ПАРТНЕРІВ»
Останнім часом ми досить часто стикаємося з тим, що Верховний Суд відходить від позицій, висловлених недавно ним же або його попередником – Верховним Судом України. Ми особисто можемо погоджуватися або не погоджуватися з позицією Верховного Суду, але відповідно до норм ч. 4 ст. 263 ЦПКУ при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин судом враховуються висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Втім, незважаючи на зазначену норму, яка міститься в усіх процесуальних кодексах, я все-таки хотіла б акцентувати на уважності і доцільності. Адже, перед тим як застосовувати ті чи інші висновки Верховного Суду, необхідно скрупульозно вивчити обставини справи, звернути увагу на те, хто виступає сторонами процесу, і, головне – який предмет спору.
Позиція Верховного Суду щодо визначення юрисдикції в суперечках між співвласниками і ОСББ була чітко викладена в постанові від 23.01.2018 у справі № 925/1321/16, де Касаційний господарський суд в складі Верховного Суду прийшов до висновку, що співвласники багатоквартирного будинку не є носіями корпоративних прав, а відносини між співвласниками багатоквартирного будинку і об’єднанням співвласників багатоквартирного будинку не є корпоративними. Відповідно, суперечка між фізичними особами – співвласниками багатоквартирного будинку і Об’єднанням співвласників багатоквартирного будинку про визнання недійсним рішення установчих та загальних зборів об’єднання, установчих документів об’єднання, скасування державної реєстрації об’єднання не є корпоративним і, з огляду на положення ст. 20 ГПКУ,
Однак в кінці 2018 року всі правове співтовариство активно відреагувало на заголовки, якими був усіяний Інтернет, зокрема Фейсбук, про те, що Верховний Суд нібито відійшов від своєї позиції, і тепер суперечки між співвласниками багатоквартирних будинків і ОСББ будуть розглядатися за правилами господарського судочинства .
Проте давайте проаналізуємо разом, чи відповідає зміст постанов Верховного Суду висновків, винесеним в згадані гучні заголовки. Для цього нам варто розглянути два останніх постанови Верховного Суду:
– постанову Великої палати Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 462/2646/17 та
– постанова Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 127/14625/16.
Отже, постанова Великої палати Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 462/2646/17:
Відразу варто звернути увагу на той факт, що спір був адміністративним, а не цивільно-правовим. Так, справа дійсно стосувалося ОСББ, але ОСББ виступало лише третьою особою. Предметом розгляду було визнання незаконними дій державного реєстратора щодо державної реєстрації ОСББ «На Війтівській» в ЄДР та зобов’язання Управління державної реєстрації внести до ЄДР запис про скасування державної реєстрації юридичної особи ОСББ «На Війтівській» в ЄДР.
У наведеному ділі не вивчалося питання законності проведення установчих зборів!
З приводу постанови Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 127/14625/16.
Справа розглядалася судом загальної юрисдикції. У справі позивачі пред’являли вимоги про припинення ОСББ шляхом ліквідації юридичної особи і про призначення позивача ліквідатором юридичної особи. При цьому в обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 27.04.2016 р було визнано недійсним рішення установчих зборів власників квартир і нежитлових приміщень будинку.
Таким чином, предметом спору виступала скасування реєстрації ОСББ, а не визнання незаконними рішень загальних зборів ОСББ. Тому Верховний Суд в постанові посилається на постанову Великої палати Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 462/2646/17, яке ми вивчили вище, і на постанову Великої палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 813 / 6286/15, яке взагалі не стосується правовідносин між співвласником і ОСББ. Учасниками спору по справі № 813/6286/15 виступали юридичні особи, які взагалі не мали ніякого відношення до ОСББ. Предметом спору у даній справі було скасування реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю.
З огляду на наведене, очевидно, що два згаданих справи Верховного Суду зовсім не стосуються правовідносин, що виникають між співвласником і ОСББ, реалізація яких передбачена Законом України «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку», і, тим більше, не стосуються реалізації права співвласника на визнання загальних зборів співвласників ОСББ незаконним.
Разом з тим вважаю, що визнання недійсними та скасування рішень загальних (установчих) зборів ОСББ є вимогою виключно цивільного характеру, що підлягають розгляду в суді загальної юрисдикції, ще й у зв’язку з наступним таке.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПКУ господарськими судами розглядаються справи по спорах, що виникають з корпоративних відносин, зокрема і по спорам між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою і його учасником (засновником, акціонером, членом), в тому числі учасником, який вибув , пов’язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
При визначенні підвідомчості (підсудності) справ даної категорії слід керуватися поняттям корпоративних прав, визначеним ч. 1 ст. 167 ГКУ.
Згідно ч. 3 ст. 167 ГКУ під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються і припиняються відносно корпоративних прав.
Частиною 1 ст. 167 ГКУ визначається, що корпоративні права – це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) цієї організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Відповідно до ст. 55 ГКУ господарські організації – юридичні особи, створені відповідно до ЦКУ, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до ГКУ, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.
З огляду на наведені положення ст. ст. 167, 55 ГКУ корпоративні права характеризуються такими ознаками:
1) особа має частку в статутному капіталі господарської організації;
2) особа має права на участь в управлінні господарською організацією;
3) особа має право на отримання певної частки прибутку (дивідендів) господарської організації.
Однак відповідно до ст. 1 Закону України «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку» об’єднання співвласників багатоквартирного будинку – юридична особа, створена власниками квартир та / або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
Згідно ч. Ч. 2, 6 ст. 4 Закону України «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку» об’єднання створюються як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Об’єднання є юридичною особою, яка створюється відповідно до закону.
Згідно ч. 1 ст. 85 ЦКУ непідприємницькими товариствами є товариства, метою яких не є отримання прибутку для його наступного розподілу між учасниками.
Частиною 7 ст. 4 Закону України «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку» передбачено, що об’єднання є неприбутковою організацією, метою якої не є отримання прибутку для його розподілу між співвласниками.
Аналогічні положення, як правило, закріплюються і в статутах ОСББ.
Таким чином, необхідно звертати увагу на правовий інтерес позивачів в таких справах. При визнання незаконними рішень загальних зборів ОСББ, позивачі не пред’являють вимог комерційного характеру, пов’язаного з отриманням доходів, дивідендів або частини прибутку від діяльності ОСББ. Позивачі оскаржують незаконність внесків в різного роду фонди ОСББ або взагалі створення ОСББ. Відповідно, розгляд частини вимог в господарському процесі, а частини – в цивільному не сприятиме здійсненню судочинства і справедливого вирішення спору.
Крім того, зверніть увагу, що на сьогодні ч. 1 ст. 188 ЦПКУ передбачається таке поняття, як основні і похідні позовні вимоги. Похідним позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншого позовної вимоги (основного вимоги).
Правовідносини у справах, які ми розібрали, виникли ще до прийняття нової редакції ЦПКУ. У той час неможливо було, наприклад, одночасно в одному судовому провадженні заявити позовні вимоги про визнання незаконним установчих зборів ОСББ і про скасування реєстрації ОСББ. Згідно з нормами процесуального права, що діяли до 15.12.2017, співвласник повинен був звернутися спочатку до суду загальної юрисдикції з позовом про визнання незаконним установчих зборів, а вже після отримання рішення по цій справі він міг звертатися до адміністративного суду з новим позовом про скасування реєстрації (а з урахуванням останньої практики Верховного суду – до суду загальної юрисдикції). Дуже часто другий позов вже неможливо було подати внаслідок закінчення строків позовної давності. відповідно,
ВИСНОВОК:
З огляду на викладене, з метою уникнення правової плутанини і для формування правильної судової практики адвокату, як безпосереднього учасника судового спору, слід уважно читати постанови Верховного Суду, перевіряти суб’єктний статус сторін, а головне – предмет спору. З цією метою іноді необхідно витратити час і вивчити рішення першої та другої інстанцій. Однак в результаті ви будете впевнені, що правильно зрозуміли обставини справи і використовуєте рішення, предмет спору за яким аналогічний вашому.
Стаття опублікована у виданні
«Юрист & Закон», №7, 2019 р
